28.05
Тема. Футбол - навчальна гра.
Скласти кросворд за темою "Футбол".

27.05
Тема. Жонглювання м'ячем.
Відео: жонглювання

Жонглювання м'ячем

Жонглювання м'ячем - дуже важлива вправа. По-перше, вона необхідна для ефективної обробки м'яча. По-друге, вона розвиває швидкість реакції, вчить контролювати увагу; щільно вести м'яча, що дуже важливо для гри в футбол.

Щоб підняти м'яч у повітря, прокоти стопу назад по верхній частині м'яча, підчепи його носком і підкинь догори.

Підкидай м'яча прямою стопою. Якщо підняти догори носок, можна втратити контроль над м'ячем. Якщо ти досяг успіхів, спробуй підкидати м'яч обома ногами по черзі. Роби кидки вище.

Жонглювання м'ячем добре розвиває спритність, допомагає швидше опанувати прийоми футболу. Легко підбивай м'яч стопою і лічи, скільки разів ти зможеш утримувати його; спробуй зробити таке жонглювання 5-6 разів поспіль. Іноді футболісти підбивають м'яч коліном; потренуйся — і ти теж так зможеш.

Жонглювання головою - М'яч відбивай лобом. Ноги постав нарізно.

Гра в жонглювання

Усі водять м'яч, поки ведучий не дасть команду: «Догори!» Тоді всі підкидають м'яч догори й починають жонглювати ним. Перемагає той, у кого м'яч впаде останнім.

25.05
Тема. Ведення м'яча.
Відео: ведення

Ведення м'яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м'ячу при веденні виконують з різними послідовністю, ритмом і силою. Якщо треба швидко подолати значну відстань, м'яч "відпускають" від себе на 10—12 м. При протидії суперника потрібно постійно контролювати м'яч і не "відпускати" його далі ніж на 1—2 м. Необхідно зазначити, що часті удари знижують швидкість ведення.

При веденні середньою частиною підйому роблять переважно прямолінійний рух. Ведення внутрішньою частиною підйому дає можливість виконати переміщення по дузі. Найбільш універсальним є ведення зовнішньою частиною підйому. При веденні стрибаючих м'ячів використовуються удари середньою частиною підйому, стегном чи головою.

Ведення зовнішньою частиною підйому (мал. 21) виконують несильними ударами в нижню частину м'яча, щоб надати йому зворотного руху, завдяки чому він не віддаляється надмірно від гравця.

Мал. 21 Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому

При веденні внутрішньою частиною підйому (мал. 22) гравець спрямовує м'яч перед собою, носок ноги перед доторком до м'яча трохи вивертає назовні Стопа не напружена. Ведення правильне, не Мал. 22 Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому

якщо м'яч постійно під контролем, на дуже близькій відстані і темп бігу порушується. У таких умовах супернику дуже складно відібрати м'яч.

Ведення серединою підйому (мал. 23) — один із важких способів переміщення з м'ячем. Підштовхування м'яча перед собою серединою підйому здійснюється при злегка відтягнутій донизу стопі. Рух її більш неперервний, ніж при веденні внутрішньою частиною підйому, однак управляти м'ячем складніше, оскільки менша його поверхня стикання з ногою.

Мал. 23 Ведення м’яча серединою підйому

21.05
Тести: тест
Тема. Удари по м'ячу ногою.
Відео: удар

Удари по м'ячу ногою

Середина підйому ноги – це та частина стопи, яка покриває шнурівку взуття

Удар – основний прийом футболу. Ним здійснюється передача м’яча або спрямування його в ворота.

Удар середньою частиною підйому ноги по нерухомому м’ячу

Щоб зробити удар по м'ячу серединою підйому, треба відійти на кілька кроків назад від нього, розігнатися, в кінці розбігу опорна нога має бути на 10—15 см збоку від м'яча. Під час удару опорна нога піднімається на носок, щоб ногою, яка робить удар, не зачепити землю.

Вправи для опанування удару м'яча серединою підйому

Стань перед м’ячем замахнись правою ногою так, щоб влучити серединою підйому, але обмежитись чітким підведенням ноги до м’яча;

Стеж, щоб правильно стояла опорна нога, а середина підйому припадала на середину м’яча

Удар внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу

Удар внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу застосовують під час коротких, середніх і довгих передач та ударах по воротах.

Він виконується так само, як і удар серединою підйому, але в останній перед ударом момент треба розвернути носок ноги назовні. Розбіг робиться під кутом у напрямку удару.

Опорну ногу треба поставити на зовнішню частину стопи збоку від м'яча на 20—30 см, сам удар спрямувати на м'яч трохи збоку від його центру.

Щоб краще опанувати прийом удару внутрішньою частиною підйому по нерухомому м'ячу, попередньо потренуйся виконувати такі вправи.

Ударяй по нерухомому м’ячу місця у бік партнера, який стоїть навпроти на відстані 5 – 6 метрів від тебе.

Стань на відстані 1-2 м від м'яча під кутом до напрямку удару. Потім подовженим кроком, подібним до стрибка, підійди до м'яча. Опинившись поряд з ним, ударом спрямуй м'яч партнеру.

20.05
Тема. Медичний контроль.
Відео: пульс

З перших же занять з юними футболістами тренер повинен чимало часу присвятити організації і проведення бесід про правила особистої та громадської гігієни (див. Розділ «Гігієнічні фактори»), про оволодіння прийомами долікарської само- та взаємодопомоги. Правилами самоконтролю юних футболістів потрібно навчати систематично.

Самоконтроль виховує у юнака свідоме ставлення до свого здоров'я, до занять фізичними вправами, до правил особистої та громадської гігієни. Вже з самого початку занять необхідно пояснити дітям, що дані самоконтролю не можуть замінити лікарського контролю, вони лише доповнюють його, допомагаючи в ряді випадків лікаря і тренеру зробити правильний висновок про стан організму спортсмена.

У щоденниках самоконтролю повинні фіксуватися коротко і однотипно (хороший, задовільний, поганий) лише деякі суб'єктивні показники: самопочуття, сон, апетит, а також бажання тренуватися і деякі додаткові відомості про що з'явилися розладах.

Для реєстрації найпростіших об'єктивних показників повинен бути організований куточок спортсмена, де потрібно мати медичні ваги, динамометри, секундоміри, спірометр. Потрібно навчити дітей правильно підраховувати пульс за секундоміром по 10-секундним відрізкам часу, частоту дихальних рухів, користуватися спірометром, вагами і динамометром. Слід також провести спеціальне заняття з метою навчання дітей правилам заповнення щоденника.

ГІГІЄНІЧНІ ЧИННИКИ

Гра в футбол не тільки сприяє розвитку рухових якостей дітей та підлітків, а й є прекрасним засобом зміцнення здоров'я і загартовування. Позитивний ефект занять і високі спортивні результати можуть бути досягнуті тільки за умови дотримання певних гігієнічних правил.

Багато видатних футболісти строго дотримувалися гігієнічні положення тренування і були в цьому відношенні прикладом для багатьох. Це перш за все заслужені майстри спорту А. Старостін, С. Ільїн, Л. Яшин, І. Нетто, Г. Хусаїнов, С. Метревелі та ін. Саме раціональний режим, який став незаперечним законом їх спортивному житті, дозволив їм домогтися видатних спортивних результатів і зберегти на довгі роки високу спортивну працездатність.

Заняття футболом, що проводяться в обстановці, що не задовольняє вимогам гігієни, без дотримання раціонального режиму праці, відпочинку, харчування і т. П. Можуть послужити причиною погіршення здоров'я і спричинити за собою зниження спортивних результатів. Можна привести багато прикладів, коли талановиті, які подавали великі надії юнака так і не могли досягти спортивних висот через те, що нехтували режимом, не дотримувалися гігієнічних положень тренування, не знаходили в собі сил відмовитися від шкідливих звичок: куріння і вживання алкогольних напоїв.

Гігієна тренування футболіста включає в себе раціональний режим (правильне чергування праці, відпочинку, тренувальних занять, достатній і повноцінний сон), дотримання правил особистої гігієни, загартовування і оздоровчі заходи, раціональне харчування, виконання гігієнічних вимог в місцях занять футболом.

Викладач і тренер, що працюють з юними футболістами, повинні добре знати і вміло застосовувати різні гігієнічні фактори в тренуванні. Необхідно не тільки вміти роз'яснити значення тих чи інших гігієнічних заходів, а й допомогти юним футболістам правильно і своєчасно їх здійснювати.

Вельми важливо також систематично здійснювати контроль за тим, як юні спортсмени виконують режим і дотримуються основні правила гігієни.

18.05
Тема. Історія українського футболу
Відео: історія

Футбол-гра мільйонів.У кожному куточку планети є свій слід від футболу.Багато мільйонів людей з різних континентів і країн об'єднуються на півтори години,щоб подивитися видовищну гру.За ці 90 хвилин можна побачити безліч емоцій:радощі,сльози,сміх,розпач,обурення...Футбол-вид спорту,який викликає великий ажіотаж у суспільстві,саме тому у футбол грають від маленького хлопчика до старого дідуся.В футбол багато хто грає,але мало хто знає його історію.

На жаль,історія футболу не була такою легкою,як хотілося.Футбол пройшов безліч перепон до того,як став улюбленцем мільйонів.В кожній країні футбол розвивався по-різному.До вашої уваги історія розвитку українського футболу.

А розпочиналося все із Одеси.Англійські моряки зупинилися в одеському порті і "привезли" до України футбол.Саме вони створили першу команду ОВАК(Одеський атлетичний британський клуб),що складався лише з одних англійців.Саме в Одесі було створене перше футбольне поле.Майже в той же час гра проникла в Західну Україну.Перші футбольні правила були надруковані у монографії "Гімнастичні ігри шкільної молоді". Перший футбольний матч проходив у Львові.Тоді львів'яни грали проти команди із Кракова.Гра тривала 7 хвилин до першого забитого голу.Граючи без схеми і тактики перемогли львів'яни.До речі воротами в той час служили 2 прапорці увіткненні в землю.

У 1900 роках виникають перші футбольні клуби,ініціаторами в основному стають студенти.У багатьох містах першими гравцями стають робітники та моряки з країн Європи.

Осередками футбольного життя ставали великі міста Київ,Дніпропетровськ,Сталіно,Одеса. Коли у СРСР вирішили організувати перший чемпіонат країни для колективів міст та республік,представник Харкова-"Штурм",став переможцем зональних змагань в Украіні.У московському плей-оф "Штурм" розгромив Закавказьку РСР-4:0,а у фіналі несподівано переграв команду Ленінграду-2:1.Ось так був здобутий перший трофей українським клубом.У 1927 році було засновано Київське "Динамо".Саме "Динамо" було єдиною українською командою у найвищій лізі першого чемпіонату СРСР у 1936 року.Тоді київляни зайняли друге місце.Впродовж наступних п'яти років великих змін в українському футболі не відбулося.А ось у період окупації клуби західної україни почали організовувати свої змагання.

В історії футболу є і чорні сторінки.Коли відбулася окупація України,то німці вирішили провести турнір,в якому приймали участь угорські,німецькі,румунські та українські футболісти.Український "Старт" у двох матчах перемогли "Флякельф".Німці не знайшли більш гуманного рішення,як розтріляти наших гравців.Цей матч занесений у історію,як "Матч Смерті".
З роком в рік клуби набували більше досвіду і ставали сильнішими.У післявоєнний період вже два українських клуби приймали участь у чемпіонаті СРСР - "Динамо" і "Стахановець".У 1954 році "Динамо" завоювало кубок СРСР. А ось 1961 рік видався напрочуд насиченим на трофеї."Динамо" виграло чемпіонат,а гравці ФК"Стахановець" підняли кубок над головою."Українську діаспору" в рядянському чемпіонаті доповнив клуб із Харкова "Авангард" у 1962 році. Українські клуби ставали більш помітнишими на радянській арені .Так,наприклад,у 1969 році "Карпати" зробили нонсенс,вони перемогли у боротьбі за кубок.Це була перша і остання команда,за історію радянського футболу,яка з першої ліги стала переможцем.1975 рік був багатий на єврокубки.Київське "Динамо" виграло Кубок Кубків і Суперкубок.Київляни почали стрімко розвиватися порівняно з іншими українськими клубами.За чудову гру Олег Блохін отримав Золотий м'яч.

З 1976 року 6 українських клубів приймали участь із 16 команд у чемпіонаті СРСР!А це 37,5 відсотка від усіх команд!На чемпіонат світу 1986 року в Мексиці було повезено 12 "динамівців" і 3 "дніпрвців"!В тому ж році проявив себе Ігор Бєланов.За,що був нагородженний Золотим м'ячем.

Але з 1991 для українського футболу відкривається нова історія.Після розпаду Радянського Союзу утворилася Футбольна Федерація України.Першим її президентом став-Віктор Банніков.Найсильніші українські гравці"повтікали" за кордон.Від колишніх радянських систем тренувань нічого не залишилося.Складний шлях чекав український футбол після розпаду СРСР.

Першим чемпіоном України стала "Таврія".Всі наступні чемпіонати до 2002 вигравали "динамівці".До початку 2000 збірну формували лише Кияни.У 1996 році з Близького Сходу повертаєтья Валерій Лобановський.Він зробив великий вклад,створивши висококласних футболістів,які згодом виступали закордоном(Шевченко,Лужний,Каладзе,Ребров).У 2004 році багато кому із європейських вболівальників сподобалась гра Андрія Шевченка, і вони обрали його найкращим європейським футболістом.Сильнішав клубний рівень-після того,як президентом "Шахтаря" став Ренат Ахметов,він створив боєздатну команду до Київського "Динамо".До українського футболу потрохи виникав інтерес.

2006 рік можна назвати найбільш навдалим.Тоді збірна України на ЧС-2066 року пробилася до 1/4 змагань.

За підсумками 2006 року Олег Блохін увійшов до списку 10 найкращих тренерів року.У сезоні 2008/2009 роках українські клуби за набраними очками у таблиці коефіціентів УЄФА увійшли до п'ятірки найкращих.

Як ми бачимо історія українського футболу насчена і цікава.Як сокіл з кожним розмазом крил взлітає все вище і вище,так і український футбол з кожним роком набуває все вищий і вищий рівень.Будемо сподіватися,що теперешній український футбол не втратить темп розвитку заданий нашими пращурами і гідно покаже "футбольну Україну" світові.

14.05
Тема. В'язання вузлів.

Вязання вузлів (академічний, стремено, штик)

Он-лайн урок у програмі Zoom об 11.00:

Ідентифікатор: 323-727-4335

Пароль: 7h9NeH

На урок мати мотузку довжиною 1-1,5 метри.

Завантажте програму з офіційного сайту https://zoom.us/download

13.03
Тести
Тема. Фізична підготовка туриста.
Відео: туризм

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ТУРИСТА

Успіх мандрівки залежить від фізичного стану та рівня заґартованості кожного учасника. Тому особливу увагу необхідно надати передпохідній фізичній підготовці туриста.
Фізична підготовка - багаторічний складний процес, який повинен проводитись за принципом, поступовості та систематичності.

Види фізичної підготовки

За характером вправ та їх впливу на фізичний стан людини розрізняють загальну, спеціальну та ґартівну фізичну підготовку.

Загальна фізична підготовка сприяє всебічному та гармонійному розвитку людини. Вона полягає в щоденній ранковій гімнастиці, тренувальних заняттях, а також передбачає участь у туристичних походах вихідного дня та змаганнях.

Починаючи систематичні заняття з фізичної підготовки, учасники походу повинні пройти медичний огляд у фізкультурному диспансері та отримати рекомендації фахівців.

Перед виконанням вправ ранкової гімнастики необхідно зробити пробіжку (ходьбу) малої інтенсивності від 5 до 30 хв, залежно від віку та тренованості туриста. Біг середньої та великої інтенсивності, а також перенавантаження проводити відразу після сну не рекомендовано.

Під час ходьби, бігу та виконання фізичних вправ потрібно привчати себе до ритмічного та глибокого дихання.

Спеціальною< фізичною підготовкою/i> виховуються якості та навички, необхідні туристу у спортивному поході, пов'язаному зі значними фізичними та психічними навантаженнями.

Спеціальну фізичну підготовку набувають під час ранкової гімнастики, на тренувальних заняттях, у походах вихідного дня - за умови систематичності занять. Під час тренувальних походів туристи відпрацьовують техніку лазіння по скелях, утримання рівноваги на колоді та отримують навички роботи з мотузком, організації страховки та самостраховки.

Силу та витривалість дають організму в процесі занять інші види спорту: заняття з гирями та штангою, біг, кроси, плавання та ін.

Ґартівна фізична підготовка - це сонячні та повітряні ванни, водні процедури, сауни та інші способи підвищення опірності організму до зміни температури навколишнього середовища, до інфекцій та простудних захворювань. Заґартованість покращує пристосовуваність організму до різноманітних умов туристського походу: спеки, холоду, дощу, снігу (навіть влітку) та холодних ночівель в зоні високогір'я, а також до значних фізичних навантажень.

Організація, підготовка та проведення процесу фізичного самовдосконалення та заґартування організму повністю покладається на кожного учасника походу.

Самоконтроль туриста - це самостійна оцінка його фізичного та психічного стану під час тренувань та проходження маршруту.

Мета самоконтролю - постійний нагляд за впливом фізичних навантажень на організм.

Здійснюється самоконтроль на основі суб'єктивних відчуттів, а також на основі об'єктивних показників.

Передусім самоконтроль здійснюється на основі власних відчуттів: самопочуття, апетиту, настрою та рівня працездатності. Турист може оцінити не тільки стан свого здоров'я, але й визначити вплив фізичних навантажень на організм. Відомо, що у разі перевантаження в людини з'являється передчасна втома, погіршується самопочуття. У неї пропадає апетит та погіршується сон. Людина стає подразливою та роздратованою.

Правильно визначити ступінь навантаження на організм дозволяють об'єктивні показники.

Частота пульсу (вимірюється на зап'ясті, на скронях та шиї) не повинна перевищувати 75% від його вікового значення. Віковий показник вираховуємо за формулою: 220 - вік.

Другий доступний показник - це відновлюваність частоти пульсу. Визначаємо, за який час після навантаження пульс приходить у норму. Для цього необхідно заміряти у положенні спокою (лежачи) пульс, після чого зробити 20 присідань. Якщо людина здорова, то пульс повинен повернутися до початкового значення через 5 хвилин.

Наступний спосіб визначення ступеня втоми - за індексом Руф'є (R_i).

Вимірюємо частоту пульсу протягом 15 с (бажано в положенні лежачи). Визначивши частоту пульсу, виконуємо 30 присідань і знову протягом 15 с. вимірюємо частоту пульсу. Через 45 с робимо повторний вимір пульсу.

Здійснюємо обчислення за формулою:

	4 ∙ (P₁ + P₂ + P₃) - 200
R_i =	––––––––––––––––––––
	10

де: P₁ - частота серцевих скорочень у спокою;
Р₂ - частота серцевих скорочень після присідань;
Р₃ - частота серцевих скорочень через 45 с після присідань.

Якщо результат, підрахований за цією формулою складає від 0 до 5 - працездатність організму вважається відмінною.

При показниках від 5 до 8 - працездатність добра.

При показниках від 8 до 12 - задовільна. У такому разі учасника необхідно на деякий час розвантажити.

Якщо показник вище 12, то працездатність учасника незадовільна [1, с.191-192]. У разі виявлення такого показника у одного або декількох учасників - необхідно робити днювання (напівднювання).

Самоконтроль здійснюється кожним учасником самостійно і результати записуються у щоденник. У випадку змін стану здоров'я учасник зобов'язаний попередити керівника та лікаря (санінструктора) походу.

Гігієна туриста

Для збереження та укріплення здоров'я необхідно дотримуватися правил особистої гігієни. Особиста гігієна туристів - важливий засіб профілактики захворювань, збереження працездатності та доброго настрою.

У тривалому спортивному поході найбільше піддаються ризику травмування та отримують найбільше навантаження ноги туриста. На короткому привалі необхідно зняти взуття та шкарпетки і ретельно оглянути ноги. У разі появи потертості, подряпини чи тріщини їх необхідно змастити йодом та зеленкою. Перед виходом на маршрут - знову змастити травмоване місце та заклеїти лейкопластирем. Мінімум один раз на два-три дні необхідно робити гарячі ванни для ніг.

У разі підвищеної пітливості ніг ступні, пальці ніг, міжпальцеві проміжки обробляють формідроном або спеціальним порошком (1 частина саліцилової кислоти, 10 частин борної кислоти та 8 частин тальку).
Після денного переходу необхідно вимити ноги гарячою водою з милом та одягнути чисті шкарпетки.

На денному привалі (днюванні) бажано випрати білизну, почистити та провітрити верхній одяг, оглянути та просушити взуття.

Для захисту шкіри обличчя, шиї та губ від сонячних опіків застосовують крем "NIVEA".

Для запобігання гнійничковим захворюванням треба, по можливості, на кожному вечірньому привалі обмити тіло теплою водою з милом. Для профілактики появи запрілості можна змастити місця потертості (пахові та анальні складки) дитячим кремом.

На пальцях рук та ніг раз на тиждень необхідно стригти нігті.

07.05.
Тестування: тести
Тема. Вузол академічний.
Відео: вузол

Академічний вузол в'яжеться так, як і прямий, через петлю, лише додається ще один виток навколо неї (рис. 6.5). Цим вузлом можна зв'язувати мотузки як однакової товщини, так і різної. Вузол надійний та легко розв'язується.

Рис. 6.5. В'язання академічного вузла

06.05.
Тема. Органзація туристичного бівуака.
Відео бівуак
Розташування біваку. До планування біваку (розміщення окремих об'єктів) також пред'являються свої вимоги, яких по можливості треба повніше дотримуватись, особливо, якщо бівак планується не на одну ніч. Розташовувати палатки, багаття, "дров'яний склад" та інші об'єкти треба компактно. Палатки треба ставити на сухому підвищеному місці серед дерев, недалеко одна від одної та не ближче, ніж 5-7 м від багаття. Якщо ліс буяє комарами та комахами, краще вибрати для палаток відкрите для вітру місце. Багаття слід розташовувати так, щоб не було небезпеки зайняття гілок дерев, сухостою, кущів, сухої трави. Не можна розводити його на коріннях живих дерев. Бажано, щоб багаття було захищене від сильного вітру розташованою в 10-15 м стіною густих заростей або крутим схилом яру, пагорба. Якщо є старе кострище, треба і своє багаття розводити на ньому, щоб зайвий раз не наносити шкоди природі. Якщо ж багаття розводиться на лузі, треба попередньо зняти дерен - віднести вбік та полити водою до ранку. На сухих піщаних грунтах багаття зручно розводити в невеликих поглибленнях, ямах, де віно краще укрите від вітру. Місце відведене для вогнища: а - загальний вигляд; б - спосіб ліквідації вогнища Санітар повинен обстежити район навколо табору і вибрати на відстані 70-100 м від його центру затишні місця для туалетів-в густих заростях, а ще краще в неглибоких, густо зарослих заглибинах сухих ярів. Кожен турист індивідуально організовує для себе туалет, використовуючи для цього саперну лопатку. Околиці табору повинні залишатися чистими. Крім того, санітар повинен знайти природне поглиблення або викопати у віддаленні від багаття та палаток яму - куди будуть скидатись відходи - залишки їжі, консервні банки, інше сміття. На водотоці, яким буде користуватись група, відповідальний черговий по біваку повинен намітити три місця: найвище по течії - для забору води на кухню, нижче - для вмивання, миття посуду та найнижче для прання спорядження. Місце купання (при наявності річки або озера) повинно бути вибрано та ретельно перевірено самим керівником. Зупинятись на нічний привал треба задовго до приходу темряви, оскільки об'єм робіт по розбивці та обладнанню табору завжди великий. Для швидкого виконання їх потрібна чітка організація. Першочерговими будуть заготівля дров та розведення багаття, а вже потім, коли дров збереться достатньо та їх вистачить не тільки на вечір, але і на приготування сніданку, починається установка палаток. Якщо ж небо погрожує дощем або він вже починається, треба швидко поставити палатки, сховати в них рюкзаки. Відповідальний черговий по біваку визначає черговість робіт, розподіляє наряди, вказує, де будуть багаття та місця для палаток. Бригада чергових по кухні в цей час розкладає своє господарство, обладнує багаття, готує розпалювання, приносить воду, відкриває консерви. Розведення Встановлення наметів. Стандартну двоскатну палатку розкладають двоє (інші її мешканці виконують інші роботи з упорядкування біваку). Для цього оглядають вибране для неї місце, ретельно визбирують усе те, що може муляти (камінчики, гілки, шишки), якщо є можливість - наривають сухої трави та вистелюють нею місце розбивання. Якщо майданчик має невеликий загальний нахил, палатку треба орієнтувати так, щоб вхід в неї розташовувався вище по схилу, а верх був паралельно лінії нахилу. Тоді вночі туристи не будуть скочуватися до одного боку. Під дно палатки підстилають поліетиленову плівку, яка не повинна бути за розмірами більша самого дна: інакше під час дощу виступаючі краї плівки будуть збирати стікаючу зі скатів даху воду і під сплячими в палатці утвориться калюжа. Ставлять палатку по-різному. Можна, наприклад, просто підвісити верх без опори на стійки між двома деревами і тільки пришпилити до землі дно та кути скатів даху. А іноді, якщо ніч тепла та зоряна, палатку просто розстеляють на землі та забираються в неї, як у конверт. Палатку виймають з чохла, зав'язують петлі на кінцях усіх розтяжок (петлі можна зав'язувати і в момент забивання кілочків, і завчасно). Буває, що розтяжка використовується не на всю довжину, тому інколи доцільно на кожній розтяжці завчасно зав'язати відразу декілька петель, а використовувати ту петлю, яка підходить. Знаходять дно намета. Воно, як правило, трохи відрізняється кольором від схилів. Кожний бере по два кілочки. Кілочком №1 закріплюється один з кутів дна, розтягується дно і кілочками №№2,3,4 фіксуються три інші його кути. Тепер кожен бере по альпенштоку (це дві високі підпорки) у палатку. Вони складаються, як правило, із двох чи трьох частин. На схемі вони позначені вертикальними пунктирами та літерами А, ставлять їх спереду та позаду палатки. Зверху у кутках для їх фіксації є два отвори, а на дні палатки - відповідні брезентові квадрати. Щоб поставити задній альпеншток за правилами, одному треба залізти у палатку. Тому, щоб не робити цієї операції, часто ставлять задній альпеншток просто зовні палатки, що в принципі допустимо. За передню і задню розтяжки натягується верх палатки, по лінії симетрії палатки надійно забиваються два основні кілочки №5 та №6. Після цих дій альпенштоки повинні вже стояти самі, без підтримки. Залишилось попарно натягти та закріпити бокові розтяжки: спочатку дві передні, потім дві задні (кріпити середини як дна, так і боків палаток зовсім не обов'язково). Бокові розтяжки треба натягувати по діагоналі, як логічне продовження бокового схилу палатки (дивись схему). Палатка поставлена правильно, якщо: а) бокові схили намету провисають рівно, без складок; б) передня і задня стінки палатки та альпенштоки стоять вертикально; в) обидві поли входу палатки обвисають ледь торкаючись одна одної та дна намету. Усі шпильки та кілки встромляються в землю не вертикально, а з невеликим нахилом в протилежний від відтяжки бік. Довжину відтяжок вибирають такою, щоб кут між ними та землею був не більшим 45°, інакше кілочки будуть погано триматися в ґрунті. При куті 30° для висмикування кілочка знадобиться вдвічі більше сили, ніж при куті в 45°, - палатка встоїть в непогоду. Відтяжка повинна бути перпендикулярна вісі кілочка, в іншому випадку з'являється висмикуюча сила, і на пухкому грунті при вітрі кілок не встоїть і вилетить. Як правильно встромити в землю кілочок для закріплення палатки На кам'яному чи пісчаному ґрунті відтяжки закріплюють камінням, прив'язавши вільні кінці мотузок відтяжок до петель дна. Ранок. Відхід від біваку. Ввечері важливо встановити та оголосити про контрольні терміни: о котрій годині підйом, коли повинен бути готовий сніданок, коли група повинна вийти. Поки чергові готують сніданок, всі інші повинні не тільки зібрати свої рюкзаки, зняти палатки, але і допомогти у зборах черговим - зібрати все їх майно. Сушити взуття та одяг треба з вечора, вранці ж процес сушки довести до кінця. Не можна сушити одяг та взуття близько від багаття. Для миття посуду в госпмішку повинні бути мочалки (жорсткі дротяні та м'які поролонові), господарське мило, суха гірчиця. Краще мити посуд гарячою водою, а не холодною річковою. До відходу з біваку треба зібрати всі залишки та відходи у сміттєву ямку, та засипати її. У прогорілому, ретельно залитому водою багатті не повинно залишатись великих головешок. Якщо при розведенні багаття був вирубаний дерен, його треба знову покласти на місце, поливши зверху водою. Треба залишити після себе вигляд недоторканої галявини.

04.05
Тема. Правила і закони туристів.
Закони юних туристів
Закони юних туристів – це своєрідний кодекс туристської честі. Відправляючись у похід, ти повинен не тільки добре знати і розуміти їх зміст, але й завжди їх дотримуватись.
Не можна зрозуміти значення і користь туризму, сидячи вдома.
Успіх походу повністю залежить від його підготовки.
Дорогу долає той, хто йде і дивиться вперед.
Головне правило туриста: один за всіх і всі за одного
Основна вимога походу – дотримання правил поведінки і техніки безпеки.
Девіз туриста: не скніти і не впадати в розпач.
Семеро одного завжди чекають.
Незаписане похідне спостереження – втрачений час.
Мандрівник – це той, хто людям і природі не приносить шкоди.
У поході немає нічого особистого. За проблеми, біди, перемоги і успіхи відповідає вся група.
Пішов у похід – будь сміливий, витривалий і терплячий.
Навіть останній шматочок хліба в поході ділиться на всіх.
Техніка пересування. Під словом "техніка" ми розуміємо сукупність правил, прийомів та способів, які дозволяють туристам безпечно та з найменшою втратою сил та часу пройти маршрут та подолати всі перешкоди на ньому. Техніка - це й дисципліна, згуртованість групи, режим руху, фізичні якості учасників - спритність, сила, витривалість, почуття рівноваги, володіння спеціальними прийомами страховки та самострахування. Туристпішохід повинен володіти підвищеним "крокуванням", бути здатним пройти з рюкзаком багато кілометрів, і не в тягар, а в радість повинні даватись йому кілометри. Інакше - навіщо ходити?! Для цієї, "головної", здібності туриста долати великі відстані першорядною умовою є вміння зберігати в цілості ноги. Потертості - головний батіг пішохода. У поході треба суворо дотримуватись принципу послідовного збільшення ходових навантажень: від зовсім маленьких походів поступово переходити до більш тривалих. Слід навчитись ходити спокійно, без напруження, нікуди не поспішаючи. Суворо треба дотримуватись і правила обов'язкового чергування роботи та відпочинку - переходів та привалів. Досвід показує, що саме надмірна інтенсивність та одноманітність руху - головні пригнічуючі фактори. Треба уникати тривалого руху по дуже твердій опорній поверхні - кам'яних, бетонних та асфальтових дорогах. Крок повинен бути натуральним, вільним, тіло дещо нахилене вперед, щоб урівноважити вагу рюкзака. Руки вільні від носіння будь-яких предметів спорядження, за винятком альпенштоку, коли він необхідний для самострахування. Рух по стежках. Стежки - найпоширеніший елемент рельєфу, що зустрічається у пішохідному туризмі. Темп руху необхідно вибирати з урахуванням фізичних можливостей найслабшого учасника в групі. Крок повинен бути рівним, з частотою, що залежить від рельєфу місцевості - під час спуску крок прискорюється, на підйомі - сповільнюється. Йти можна на відстані близько 2 м один від одного, щоб не вдаряли гілки, відведені попереднім учасником руху. На стежках можна зустріти дерева, що впали, коріння, порослі мохом камені, ями. Велику трудність складає рух по заростях карликової берези, верби, що, як правило, росте на схилах гір. Швидкість руху по стежках залежно від підготовки групи може коливатися від 3 до 5 км/год. Необхідність руху без стежки (людської чи тваринної) зустрічається дуже рідко і лише на невеликих ділянках. Потрібно дуже уважно дивитися під ноги, щоб не зашпортатися і не впасти. Ділянки, що заросли густим підліском чи чагарником, особливо карликовими деревами, потрібно постаратися обійти. Ведучий групу провідник повинен вміти дивитись якомога далі вперед - бачити попереду ситуацію та заздалегідь вживати заходів, щоб обійти завал з найбільш вигідної сторони. До техніки подолання завалів відносяться: - переступання та перелаз через колоди; - підлаз під ними; - взаємодопомога (підсаджування, підстрахування, передача рюкзаків, просування їх), проходження вздовж по стовпах. Необхідно пам'ятати, що при русі по будь-якій місцевості ногу треба ставити на всю підошву, щоб не розтягнути зв'язки. Не треба підлаштовуватися під ритм руху товаришів - кожен має відпрацювати свій темп і ритм кроків. На підйомах кроки будуть коротшими, рухи - плавнішими; на спусках - довгими і частими. При наявності на стежці повалених дерев не доцільно ставати на стовбури: по-перше, вони можуть бути слизькими і можна впасти, по-друге, витрачається додаткова енергія для підйому ваги власного тіла з рюкзаком на висоту колоди. Краще переступити через колоду або підлізти під нею. Бажано не забувати і про те, що туризм - колективний вид спорту, тобто треба допомагати один одному при подоланні перешкод. Подолання більш складних ділянок можливе тільки під керівництвом керівника, який може адекватно оцінити складність перешкоди, вибрати найбезпечніший шлях, організувати, якщо це потрібно, страхування учасників. Характеристика "туристичного ланцюжка". На маршруті група може рухатися ланцюжком (в колону по одному). Звичайно, на людних вулицях міста, на великих дорогах можна і треба йти парами, щоб група не дуже розтягувалась, але кожен повинен точно знати своє місце в колоні. Стрій, як і єдина форма одягу, девіз або емблема групи є елементом її організованості. Але в ланцюжку є і практичний сенс: по-перше, на складних ділянках - стежках та бездоріжжі, а тим більше на болотах та бродах-рухатись юрбою і незручно, і небезпечно; по-друге, визначити в той чи інший момент, чи всі на місці, набагато складніше в натовпі, ніж в строю; по-третє, кожному учаснику легше помітити та проаналізувати недоліки в русі того, хто йде попереду, якщо він постійно іде за одним і тим самим туристом, - так складається ланцюжок взаємного контролю та допомоги. В ланцюжку інтервал між учасниками (при русі по дорогах та стежках по рівній відкритій місцевості) повинен бути не менше 1,5-2 м. Проте рухатися тільки "ланцюжком", як інколи пропонується в книгах та демонструється у фільмах, не завжди доцільно. По рівній дорозі та відкритій місцевості туристи йдуть вільно, маючи можливість спілкуватися один з одним. Але при цьому заборонено випереджати направляючого або відставати від замикаючого, який слідкує за тим, щоб група не розтягувалася і не утруднювалася можливість спілкування з ведучим. Порушення цілісності групи, відсутність контакту з окремими членами групи породжує небезпеку, а іноді приводить до трагічних наслідків. В лісі особливо складний для руху підлісок-густі зарості ялинника або інших порід дерев. У лісовій хащі головну загрозу становлять гілки дерев та кущів, які турист обов'язково зачіпає своїм тілом та відгинає руками. При цьому особливо вразливий той, хто йде позаду. Треба дотримуватись простого правила - у лісовій хащі інтервал у ланцюжку повинен бути збільшений до 5-6 м. Крім того, слід навчити всіх відводити руками гілки не в горизонтальній площині (в напрямку власного руху), а у вертикальній, підгинаючи гілку собі під стегно. Гілка, яка коливається у вертикальній площині, не так небезпечна для того, хто йде позаду. На старих лісових дорогах та просіках, як правило, густо розростаються трава та кущі, під якими сховані глибокі колії та вибоїни, часто наповнені водою. Тут рухатись треба обережно, уважно вибираючи місця для постановки ноги при кожному кроці. Швидкість руху повинна бути різко знижена. У певних місцях будуть потрібні взаємодопомога та самострахування: усім учасникам необхідно озброїтись довгими (в зріст людини) жердинами для додаткової допомоги при стрибках, переході через протоки та калюжі, балансуванні на вузьких та хитких опорах - купинах, коріннях дерев. Альпеншток тут практично не дає користі: він дуже короткий та глибоко входить в ґрунт. У туризмі існує неписаний закон: "йти по найслабшому", тобто темп руху на маршруті визначається за силами і можливостями найслабшого учасника. Для цього сильних і спритних туристів бажано залишити позаду колони. Якщо це не допомагає, то на наступний день дуже спритним додають вантаж. Керівник знаходиться там, де йому зручно: на простих ділянках може йти в кінці колон; на складних, навпаки, - першим, небезпечні місця проходить першим і не йде далі, поки цю ділянку не пройде вся група; на ділянках із складним орієнтуванням допомагає ведучому правильно обрати шлях. Інколи керівнику доцільно пропустити повз себе всю групу, щоб за зовнішніми ознаками визначити ступінь втоми кожного туриста і, якщо це потрібно, зробити позачерговий привал.

30.04
Тестування
Тема. Багатоскоки.
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=gMTsW81IUbg&feature=emb_logo
Цю вправу проводять багато спортсменів і багатоскоки (стрибки з ноги на ногу, він же «оленячий біг») включені в програму як навчальний норматив. Підготовка учнів до виконання даного нормативу сприяє розвитку швидкісно-силових якостей та удосконалення в техніці відштовхування в стрибках.
Які види багатоскоків бувають?
багатоскокина двох ногах - Стрибкові вправи, виконувані з відштовхуванням двома ногами і з приземленням на дві ноги;
багатоскоки на одній нозі - Стрибкові вправи, виконувані на правій або лівій нозі;
багатоскоки з ноги на ногу - Стрибкові вправи, виконувані по черзі з однієї ноги на іншу.
багатоскоки на 2 ногах
Методичні вказівки до навчання в школах. Слід врахувати, що при неправильному виконанні многоскоки можливе перевантаження опорно-рухового апарату. У зв'язку з цим послідовність застосування вправ в многоскоках набуває особливого значення. Спочатку довжина стрибків повинна лише трохи перевищувати величину бігового кроку. Надалі довжина стрибків поступово збільшується. Однак таке завдання можна давати учням лише за умови правильного виконання цієї вправи (постановка ноги "зверху", винос стегна, збереження рівноваги в фазі польоту). Використовуючи розмітку та інше обладнання місць приземлення, педагог повинен враховувати різницю у фізичному розвитку школярів цього віку.

29.04
Тема. Потрійний стрибок.
Відео: стрибок.

У будь-якому разі, тематичному навчанню потрійному стрибку повинна передувати правильно побудована цілеспрямована робота з фізичного виховання серед учнів початкових і середніх класів.

Загальна послідовність навчання

Задача 1. Вчити «скоку» у потрійному стрибку. Учень повинен знати: — не «стопорити» при постановці ноги на відштовхування; — після виконання відштовхування нога, згинаючись у колінному суглобі, виноситься стегном вперед-вверх. Засоби і методичні вказівки: 1. «Скоки» на одній нозі з просуванням вперед. Довжина «скоку» повинна забезпечити зберігання рівноваги і дотримування ритмічного виконання вправи. Не допускати «натикання» носком на опору, дозволяється виконувати вправу «через п’ятку», з швидким перекатом через всю стопу. 2. «Скоки» на місці з підтягуванням гомілки і виносом стегна вперед-вверх. Добиватись швидкого відштовхування від опори, використовуючи пружні властивості м’язів стопи. 3. «Скоки» на одній нозі з підтягуванням гомілки з просуванням вперед (рис. 1). Довжина «скоку» повинна забезпечити правильне виконання вправи. Можна виконувати «скоки» через невеликі легкі перешкоди заввишки 20—30—40 см. Відстань між перешкодами до 100 см. Звертати увагу на «замах» гомілкою перед постановкою. 4. «Скоки» з максимальною довжиною на відтинках 15—20 м. (На кількість «скоків», за яку долається відтинок). 5. Виконання серії (з 4—6) «скоків» з розбігу 4—6 кроків. 6. Виконання потрійного «скоком» на поштовховій нозі з приземленням в яму на дві ноги. Задача 2. Вчити «кроку» і «стрибку» у потрійному стрибку. Учень повинен знати: — нога ставиться на опору активним «загрібаючим» рухом; — перед постановкою ноги на опору для забезпечення закріплювання і протягування ноги за себе необхідно виконати «замах» — піднімання стегна з наступним виведенням вперед гомілки з опусканням стегна

Засоби і методичні вказівки: 1. Багатоскоки з ноги на ногу (на відстані 30— 60 м). Під час виконання вправи в перших серіях основне завдання — зберігати рівновагу у польоті. Після цього вправа виконується з завданням — виконувати замах ногою перед постановкою на опору. У наступній серії багатоскоків вирішується приземленням у стрибкову яму. Добиватись зменшення втрат швидкості при виконанні 2—4 відштовхувань і максимальної дальності стрибка в яму. Задача 3. Вчити поєднанню «скоку» з «кроком». Учень повинен знати: завдання активної «загрібаючої» постановки ноги на відштовхування. 2. Виконання «кроків» на відтинках 20—30 м. (На меншу кількість кроків, за яку долається відстань). 3. Потрійний і п’ятикратний стрибок з місця з виконанням різних завдань і на результат. (Завдання: «кроки» по розміткам; винос стегна і виконання замаху при виконанні другого відштовхування; робити пружне, швидке відштовхування; далекий останній стрибок і т.п.). 4. Потрійний і п’ятерний стрибки «кроками» з 4—6 кроків розбігу на результат з приземленням. 3 — подовження «кроку» після виконання «скоку» відбувається за рахунок активного відштовхування, а не за рахунок його розтягування з пасивною постановкою ноги гомілкою вперед для виконання наступного відштовхування. Засоби і методичні вказівки: 1. Чергування «скоків» і «кроків» на відрізках 30—40 м.: «скік»+ «крок» + «скік» (рис. 3.). У цій вправі «скік» виконується як на одній, так і на іншій нозі. У перших спробах відштовхуватись вільно, без напруги. По мірі оволодіння ритмом виконання, виконувати «скік» і «крок» максимально довгими. Акцентувати увагу на відштовхування з поштовхової ноги на махову. Рухи руками як бігові, так і двома руками кругові, напівзігнутими руками. 2. Чергування «скоків» і «кроків» у поєднанні «скік» + «крок» + «крок» + «скік» + «крок» + «крок» і т.п. У цій вправі «скоки» всю вправу виконуються на одній нозі. Задача 4. Вчити потрійному стрибку з розбігу (6—8 кроків), поєднавши в єдине ціле виконання «скоку», «кроку» і стрибка. Учень повинен знати: — розбіг виконується з прискоренням з набіганням на останніх кроках, без підготовки до відштовхування; — потрійний стрибок — це три довгих низьких стрибка; — швидкість повинна бути доступною, такою, що забезпечує контроль за рухами; — «скік» довше кроку на 2 ступні, дорівнює «стрибку» або довше його на ступню.

Засоби і методичні вказівки:

1. Прискорення на доріжці на 20—30 м з виконанням «скачка» (на неповну силу) і продовженням бігу після приземлення на поштовхову ногу.

2. Пробігання по розбігу з виконанням першого відштовхування, починаючи розбіг від лінії відштовхування у напрямку, протилежному стрибковій ямі. Партнер (вчитель) допомагає визначити місце відштовхування.

3. Пробігання по розбігу з виконанням відштовхування, починаючи розбіг від «своєї» позначки.

4. Потрійний стрибок з 6—8 бігових кроків з виконанням завдань учителя, які здаються з урахуванням особливостей виконання кожним учнем. «Скік» можна виконувати через набивний м’яч, який ставиться на відстань 50—80 см від місця відштовхування.

5. Потрійний стрибок на результат.

27.04
Тема. Правила змагань з бігу.

Кругова бігова доріжка стадіону повинна мати довжину не меншу за 400 м і бути обмежена з внутрішньою сторони брівкою з цементу, металу або іншого мети матеріалу, приблизно 50 мм заввишки і мінімум 50 мм шириною.

Вимірювання доріжки проводиться на відстані 30 см від внутрішньої брівки доріжки або, де немає брівки, в 20 см від лінії, яка позначає внутрішню межу доріжки.

При бігу на всі дистанції, до 400 м включно, кожному учасникові відводиться окрема доріжка, що має мінімальну ширину 1,22 м і максимальну - 1,25 м, розмічена лініями шириною 50 мм. До розміру доріжки включається тільки лінія з правого боку кожної доріжки. Напрям бігу по круговій доріжці - проти годинникової стрілки.

У бігу на 800 м перший поворот учасники проходять по окремих доріжках, при цьому використовується максимальне число доріжок. Стартові лінії розташовані таким чином, щоб для кожного учасника відстань від старту до фінішу була однаковою.

У всіх видах бігу, які проводяться не по окремих доріжках, стартова лінія повинна мати форму кривої, з тим, щоб всі учасники стартували на однаковій відстані від фінішу.

Старт і фініш дистанцій позначають лінією шириною в 50 мм, проведеною під прямим кутом до внутрішньої брівки доріжки. Дистанцію бігу вимірюють від дальшого до фінішу краю лінії старту до краю фінішної лінії, ближчої до старту.

Старт будь-якому забігу дається пострілом з пістолета або будь-якого замінюючого його пристрою, тільки після того, як всі учасники займуть правильне нерухоме положення на стартових позиціях. У забігах на дистанції до 400 м включно стартер подає команди (на своїй або англійській мові при проведенні міжнародних змагань) «На старт!» «Увага!». Після того, як всі спортсмени відреагували на команду «Увага!», зайнявши відповідне положення, робиться постріл. При бігу на дистанції понад 400 м дається команда «На старт!»; після того, як всі учасники займуть стартове положення, робиться постріл. Учасники не мають права торкатися землі однією або обома руками під час старту.

Після того, як спортсмен зайняв остаточну стартову позицію перед стартом, він не має права починати стартовий рух до стартового сигналу. Якщо він зробив це раніше, оголошується фальстарт.

Стартер, його помічник, або суддя на дистанції, який вирішив, що старт був проведений з порушенням правил, повертає учасників другим пострілом, свистком або голосом.

Спортсмен, який зробив фальстарт, отримує попередження. В забігу дозволяється лише один фальстарт. Будь-який спортсмен, зробивший наступний фальстарт в цьому забігу, усувається від участі в змаганнях.

Винятком є лише змагання з багатоборств, де спортсмен буде дискваліфікований, якщо він зробив два фальстарти.

Учасникам дозволяється використання власних стартових колодок, які відповідають вимогам правил змагань.

У всіх бігових видах, які проводяться по окремим доріжкам, кожен учасник мусить від старту до фінішу дотримуватися своєї доріжки. Якщо спортсмен біжить не по своїй доріжці і тим самим скорочує собі дистанцію, він буде дискваліфікований. Якщо спортсмен біжить не по своїй доріжці, не отримуючи при цьому ніяких переваг і не заважаючи іншим учасникам, він не буде дискваліфікований.

Місця перетину фінішної лінії з межами бігової доріжки відмічаються двома стійками білого кольору, які встановлюються поза доріжкою на відстані, не менш 30 см.

Розподіл місць учасників на фініші здійснюється відповідно до порядку, в якому яка-небудь частина тулуба учасника (виключаючи голову, шию, руки, ноги) досягне найближчого краю фінішної межі.

23.04.

Тема. Метання малого м'яча. Правила проведення змагань зі стрибків.

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=NMm3qkpxoHQ

Правила проведення змагань зі стрибків.

У змаганнях зі стрибків а також в багатоборствах учасникам дозволяється під контролем судді покидати місце проведення змагання в ході останніх. Якщо спортсмен заявлений для участі в змаганнях по бігу і по стрибках або метаннях, або більш, ніж в одному виді стрибків і метань, які проводяться одночасно, суддівська колегія може дозволити даному учаснику виконати спробу в порядку, який відрізняється від встановленого до початку змагань. Проте в бігу він зобов'язаний виступати у встановлений розкладом час. У стрибках у висоту і з жердиною учасник починає стрибати з тієї висоти, і з тієї спроби, які він застав, прийшовши на змагання з даного виду. У змаганнях по стрибках і метаннях учасник не має права виконувати більш одного стрибка і кидка в кожній спробі. Учасник змагань по стрибках і метаннях, що невиправдано затягує виконання спроби, може бути позбавлений права на цю спробу, яка фіксується як невдала. Право встановлення невиправданості затягування спроби з урахуванням всіх обставин надається головному (старшому) судді бригади, ведучій змагання в даному виді. З моменту, коли все підготовлене для проведення спроби, про що офіційна особа (суддя) повідомляє учасника, починається відлік часу, який відводиться для даної спроби. Забороняється перевищувати наступний час: 1 хв. - для стрибків у висоту, в довжину, потрійним, штовхання ядра, метання диску, молоту, спису і 1,5 хв. - для стрибка з жердиною, де час відлічується з моменту приведення стійок та планки в положення, яке задовольняє спортсмена. За повторне затягування часу виконання спроби в будь-який період даних змагань учасник позбавляється права на подальші спроби, але при цьому залишаються зарахованими результати, показані до цього моменту.

ЗМАГАННЯ ЗІ СТРИБКІВ

Обладнання місць змагань. Стрибок у довжину і потрійним. Доріжка для розгону повинна бути не менш 1,22 м завширшки. Її мінімальна довжина повинна бути 40 м. Максимальна довжина доріжки не обмежується. Місце відштовхування називається бруском, краї якого втоплені до рівня доріжки розгону і місця приземлення. Брусок для відштовхування повинен бути виготовлений з дерева або будь-якого іншого відповідного для цієї мети матеріалу і мати ширину 198- 202 мм, довжину 1,21-1,22 м і товщину 100 мм. Лінія краю бруска, ближнього до місця приземлення, називається лінією вимірювання. За лінією вимірювання розміщується дощечка з шаром пластиліну або іншого придатного матеріалу для фіксації сліду учасника у разі заступу (планка-індикатор). Ця планка повинна бути шириною 98- 102 мм і завдовжки 1,21-1,22 м. Вона має бути піднесена на 6-8 мм від рівня бруска відштовхування, скошена під кутом 45° з двох сторін - з боку доріжки розгону і з боку ями для приземлення і пофарбована у контрастний з бруском для відштовхування колір. Пластилін наноситься на скіс планки-індикатору, а також на перші 10 мм її верхньої частини. Відстань від бруска відштовхування до дальнього краю ями для приземлення повинна бути не менш за 10 м, а до переднього - не менш за 1 м в стрибку в довжину, для потрійного ці розміри відповідно 19 м і 13 м. Ширина ями для приземлення – від 2 м 75см до 3 м. Яма заповнюється м’яким, вологим піском. Необхідно, щоб поверхня піску в ямі була ретельно вирівняна і співпадала по горизонталі з рівнем бруска відштовхування. Доріжка для розгону продовженням своєї вісі повинна співпадати з віссю ями для приземлення.

Проведення змагань. Для безпосереднього проведення змагань по стрибках в суддівській колегії того або іншого змагання створюються суддівські бригади. До складу суддівської бригади по стрибках входять:  старший суддя бригади - 1;  заступник старшого судді – 1;  судді-вимірювачі - 2-4;  суддя при учасниках – 1;  суддя-інформатор – 1;  секретарі бригади - 1-3;  вимірник швидкості вітру (стрибки в довжину і потрійним) – 1; У всіх стрибках учаснику забороняється відштовхуватися двома ногами. Порядок виконання учасниками спроб визначається жеребкуванням. Кожному учасникові зараховується його кращий результат зі всіх спроб. До початку змагань по стрибках у висоту і з жердиною організатори змагань оголошують початкову висоту і подальший порядок підйому висоти, на яку буде встановлюватися планка в даних змаганнях. Спроба вважається невдалою, якщо учасник:  збиває планку;  виконує відштовхування двома ногами;  торкається поверхні сектору або місця приземлення за площиною, що проходить через стійки або між ними, будь-якою частиною тіла або жердиною без узяття висоти; для контролю за дотримуванням цього правила між точками на відстані 3 м від кожної стійки розмічається біла лінія 50 мм завширшки, ближній край якої співпадає з проекцією планки на поверхню сектора;  після відриву від землі в стрибку з жердиною переміщає нижню руку вище верхньої або пересуває верхню руку вище по жердині;  під час стрибка з жердиною притримує або ставить на місце планку руками; Доторкатися до жердини кому-небудь можна лише тоді, коли вона почне падати в напрямі від планки в сторону розгону. У стрибках в довжину і потрійним при участі у змаганнях більше восьми спортсменів, кожному з них дозволяється провести три спроби, а восьми учасникам, що показали кращі результати, надається право трьох додаткових фінальних спроб, які проводяться без перерви змагань. Після третьої спроби секретар в протоколі міняє фіналістів місцями за показаними результатами в порядку убування (визначає рейтинг) і викликає їх для виконання четвертої спроби, починаючи з спортсмена, який показав восьмий результат. Спроба в стрибку в довжину або потрійному вважається невдалою, якщо учасник:  перетнув лінію вимірювання на бруску для відштовхування, залишаючи якою-небудь частиною тіла видимий слід на пластиліні або іншому матеріалі, як при виконанні стрибка, так і пробігаючи, без його виконання;  відштовхується з будь-якого боку бруска далі за продовженням лінії вимірювання;  торкається землі між бруском для відштовхування і ямою для приземлення;  під час приземлення торкається землі за сектором ближче до лінії відштовхування, ніж найближча відмітка, залишена ним на піску;  виходе з ями для приземлення і перший контакт з землею за межами ями відбувається ближче до бруска для відштовхування, ніж найближчий слід, залишений на піску. Це включає будь-який слід, залишений в ямі в результаті втрати рівноваги і повністю розташований в ямі, але ближчий до бруска, ніж первинний слід, залишений на піску;  при стрибку застосовує будь-яку форму сальто;  порушив послідовність виконання потрійного стрибка; Якщо учасник відштовхується до бруска, це не може служити причиною визнання спроби невдалої. Якщо у вертикальних стрибках спортсмен виконує успішну спробу, а планка падає під впливом зовнішніх сил (наприклад, пориву вітру), така спроба зараховується. Якщо стрибуну заважали ззовні при виконанні спроби, йому надається нова спроба.

Метання малого м'яча.

Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».

Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 45⁰. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.

Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг.

На дальність польоту м’яча впливають:

Ø Початкова швидкість вильоту м’яча.

Ø Кут вильоту.

Ø Висота точки, в якій м’яч залишає руку.

Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:

Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;

Ø Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;

Ø Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;

Ø Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.

22.04

Тема. Правила безпеки на біговій доріжці.

Правила техніки безпеки під час виконання фізичних вправ

Під час занять фізичними вправами слід додержуватися правил техніки безпеки. Велике значення має підготовка місць занять, наявність підготовленого справного спортивного обладнання і інвентарю. Спортивні майданчики для занять фізичними вправами і рухливими іграми повинні бути розташовані на відстані не менше 10м від учбових корпусів та інших приміщень. Покриття майданчиків повинно бути рівним, без камінців та інших предметів.

Особливі вимоги до обладнання спортивних залів. Підлога залу повинна бути рівною, пофарбованою, що дозволяє швидко проводити вологе прибирання. На початку занять підлога повинна бути не тільки чиста, але й суха. На вологій поверхні можна посковзнутися, особливо в спортивних і рухливих іграх, при бігу і стрибках.

Для того, щоб не було травматизму, треба займатися в взутті на гумовій підошві. Взуття на шкіряній підошві слизьке навіть на сухій поверхні.

Спортивне обладнання і снаряди повинні бути не пошкоджені і відповідати гігієнічним вимогам. При виконанні фізичних вправ інвентар повинен знаходитися в закріпленому положенні. Коло гімн. снарядів та під ними обов'язково треба покласти гімнастичні мати. Під час падіння або зіскоків вони запобігають різним пошкодженням.

Під час бігу на короткі дистанції не можна перебігати на сусідню доріжку, це може привести до зіткнення учнів. Усі бігові змагання проводять при руху в одному напрямку.

У стрибках треба чітко дотримуватися черги виконання . Особливої обережності потребує метання. Не можна знаходитися в місцях приземлення м'яча, гранати. Категорично забороняється на усіх заняттях порушувати дисципліну, виконувати вправи без дозволу вчителя.

Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

Виключити різку миттєву зупинку.

Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою

Легка атлетика

• Бігти з прискоренням тільки по своїй доріжці.

• В бігу на довгу дистанцію у повільному темпі не розмовляти, в кросі, де нерівна місцевість (камінці, дерева, які лежать, кущі) долати з підвищеною увагою.

16.04
Тестування.
Тема. Перша допомога при травмах.

Забій

Забій (забиття) - це травма шкірного покриву без його цілісності. Її можна отримати при падінні, ударі тупим предметом. Травмоване місце стає набряклим. На ньому з'являється синець. Через розрив великих судин під шкірою накопичується кров (гематоми).

Забої можуть порушувати функції пошкодженого органу. Забій м'яких тканин викликає лише біль і помірне обмеження руху кінцівок, натомість забої внутрішніх органів можуть стати навіть причиною смерті.

При забої потрібно забезпечити пошкодженій ділянці тіла спокій. Щоб припинити крововилив у м'які тканини треба накласти тугу пов’язку та підняти уражену ділянку тіла. Для того, щоб зменшити біль та запальні явища прикладіть до травмованого місця щось холодне. Дезінфікуйте забій, якщо на ньому є подряпини. При серйозних забоях внутрішніх органів одразу звертайтеся до лікаря.

Розтягнення

Вони можуть виникати через рухи у невластивий для суглоба напрям у рухах у суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм. Для розтягнень характерна поява різкого місцевого болю. При цьому значно порушуються функції суглобів.

Перша допомога при розтягненнях:

· “I” (ice – лід) – прикладіть лід до місця травми. Це зменшить біль і набряк.

· “С”(compression-тиск) - використайте тугу пов’язку на ушкоджений суглоб. Проте пам'ятайте, що вона не повинна порушувати звичайного кровообігу і чутливості шкіри ушкодженої кінцівки.

· “Е”(elevation-підняття) - тримайте травмовану кінцівку вище рівня серця, це допоможе зменшити приплив крові, що дозволить зменшити набряки.

Якщо постраждалий відчуває надмірний біль або травмоване місце дуже набрякло потрібно звернутися за кваліфікованою допомогою.

Вивих

Це зсув суглобових кінців кісток. Він може супроводжуватися розривом суглобової капсули.

Найчастіше вивихи бувають у плечовому суглобі, у суглобах нижньої щелепи та пальців рук.

Ознаки вивиху:

· біль у кінцівці

· деформація ділянки суглоба

· відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі

· кінцівка зафіксована у неприродньому положенні

· зміна довжини кінцівки.

Перша допомога при вивиху повинна зменшити біль, тому прикладіть щось холодне до пошкодженого суглоба та випийте знеболювальне. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку у тому положенні, яке вона набула вже після травмування. Якщо постраждала нижня кінцівка, потрібно знерухомити її за допомогою шин або підручних засобів. Якщо постраждала верхня - підвішати її на косинці.

Ні в якому разі не вправляйте вивихнути кінцівку. Це може зробити лише людина з медичною освітою.

Перелом

Він буває відкритим і закритим. Для відкритого перелому характерні біль, наявність рани у місці перелому та кровотеча, неприродне положення кінцівки, хрускіт у місці перелому та уламки кістки в рані.

Закритий перелом має ті ж симптоми, проте відсутня рана. На місці перелому утворюється гематома, кінцівка збільшується в об'ємі.

Перша допомога постраждалим з переломом:

1. Спочатку переконайтеся, що навколо безпечно

2. Огляньте постраждалого. Оцініть чи потерпілий знаходиться при свідомості та частоту його дихання.

3. Викличте екстрену медичну допомогу за номером 103

4. Почніть серцево-легеневу реанімацію, якщо постраждалий не дихає.

Якщо ви побачили у потерпілого ознаки відкритого перелому, надайте першу допомогу у такому порядку:

1. Розріжте одяг над раною

2. Накладіть на рану чисту, стерильну пов’язку

3. Допоможіть травмованій людині прийняти положення, яке завдає найменше болю

4. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку (накладіть шину чи використайте підручні засоби)

5. Вкрийте людину термопокривалом/покривалом.

При закритому переломі повторіть теж саме, починаючи з пункту №3. До прибуття екстреної медичної допомоги постійно наглядайте за травмованою людиною. Якщо стан постраждалого до приїзду швидкої почав погіршуватися зателефонуйте диспетчеру повторно.
Тестування.

15.04.
Тема. Тематична контрольна робота з теми "Волейбол".
Тестування.

13.04.
Тема. Суддівські жести.
Презентація.
Суддівські жести.

Рефері сигнали для команд показує за допомогою рук. Основні жести суддів у волейболі:

 Сигнал «Подача дозволена». Рефері показує, в яку сторону повинна бути виконана подача.

 Сигнал «Подача команди». Рефері вказує, на якій стороні поля розташовується подає команда.

 Сигнал «Зміна сторін майданчика». Рефері піднімає обидві руки - одна попереду з боку тіла, друга з боку спини. І змінює руки сторонами.

 Сигнал «Перерва». Рефері складає долоні буквою Т. Потім вказує на команду, просящую перерву.

 Сигнал «Заміна». Рефері робить кругові рухи передпліччя.

 Сигнал «Попередження за порушення дисципліни». Рефері показує жовту картку.

 Сигнал «Вилучення гравця». Рефері показує червону картку.

 Сигнал «Гравець дискваліфікований». Рефері показує дві карти.

 Сигнал «Завершення гри». Рефері схрещує руки, кисті при цьому повинні знаходитися перед грудьми.

 Сигнал «М'яч не подбрасывался при подачі». Рефері витягує руку вгору з піднятою долонею.

 Сигнал «Затримка подачі». (показується у разі затримки м'яча більше восьми секунда подає гравцем). Рефері показує вісім пальців.

 Сигнал «Заслін». Рефері піднімає руки долонями вперед.

 Сигнал «Помилка в розстановці або при переході». Рефері показує пальцем коло перед собою.

 Сигнал «М'яч у поле». Суддя показує на пол, пальці повинні бути випрямлені.

 Сигнал «М'яч за полем». Рефері піднімає передпліччя з випрямленими долонями, долоні повернені до судді.

 Сигнал «Затримка м'яча». Рефері піднімає передпліччя, долоню направляє вгору.

 Сигнал «Подвійне торкання». Рефері показує два пальці.

 Сигнал «Чотири удари». Рефері показує руку з чотирма пальцями.

 Сигнал «Торкання гравцем сітки». Суддя стосується сітки з боку порушила команди.

 Сигнал «Гра поверх сітки на боці суперника». Рефері тримає руку над сіткою.

 Сигнал «Порушення при ударі». Рефері веде передпліччя вниз, долоня відкрита.

 Сигнал «порушення меж майданчика». Рефері показує на належну роздільну лінію.

 Сигнал «Спільна помилка та перегра». Рефері показує великі пальці обох рук.

 Сигнал «Торкання м'яча». Рефері стосується долонею пальців іншої руки, утримує руки у вертикальному положенні.

 Сигнал «Зауваження за зволікання». Рефері закриває долонею зап'ястя іншої руки.

09.04.
Тестування: тести.
Тема. Система гри "кутом".
Відео: Гра "кутом"

Система захисту «кутом назад»

Завдання захисника зони 5 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 3 і 6, а якщо гравець зони 4 бере участь в блокуванні, то й скидання в район зони 4.

Завдання захисника зони 1 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 2, 3, або 6.

І, нарешті, завдання захисника зони 6 - якомога раніше передбачити характер нападаючого удару і, залежно від цього: а) підняти м'яч, що відскочив від блоку після нападаючого удару в район лицьової лінії, або за неї; б) приймати скидання, спрямовані в кути майданчика, за гравців зон 5 і 1, в) приймати нападаючі удари, спрямовані, приблизно, в двометрову зону від лицьової лінії; г) приймати скидання, спрямовані в зону 6.

Розглянуті принципи індивідуальних тактичних дій гравців задньої лінії застосовуються при будь-яких тактичних комбінаціях нападу, при завершенні атаки з будь-якого номера.

Розберемо,далі, переваги і недоліки двох представлених систем захисту у волейболі.

Система захисту «кутом вперед».

Перевага - надійна гра проти скидань в райони зон 4, 3, 2 і 6.

Недолік - не досить надійна гра проти нападаючих ударів і скидань в райони зон 5 і 1, у зв'язку з тим, що, залежно від характеру нападаючого удару, захиснику необхідно рухатися в протилежних напрямах (або до лінії нападу, для прийому нападаючого удару, або до лицьової лінії, для прийому відскоків від блоку, або скидань на задню лінію). У випадку, якщо захисник зони 5, або 1 невірно оцінив характер нападаючого удару і почав переміщення вперед, а м'яч був зіграний (або відскочив від блоку) в район лицьової лінії, то прийняти такий м'яч стає практично неможливим, так як ззаду нікого немає. В іншому випадку, якщо захисник зони 5, або 1 забарився на задній лінії, сподіваючись на відскік від блоку, або скидання в район лицьової лінії, то нападаючий удар в район бічної лінії (ближче до лінії нападу) не залишає шансів на сприятливий результат подальших захисних дій.

Система захисту «кутом назад».

Перевага - надійна гра проти нападаючих ударів в район бічних ліній, а також, проти відскоків від блоку і скидань на задню лінію.

Недолік - ослаблений захист від скидань в зону 6. Однак, цей недолік частково компенсується тим, що скидання в зону 6 можуть приймати три гравці (зон 5, 6 і 1), що підвищує надійність захисту.

Беручи до уваги все вищесказане, можна зробити наступні висновки:

· 1. Для надійного захисту за системою гри «кутом вперед» гравці зон 5 і 1 повинні володіти великим ігровим досвідом та вмінням передбачати дії противника. Тоді як система захисту «кутом назад» вимагає наявність такого гравця тільки в зоні 6.

· 2. Система захисту «кутом вперед» може успішно застосовуватися в іграх, з використанням несильних нападаючих ударів і великим числом скидань в зону лінії нападу. Тоді як система захисту «кутом назад» орієнтована на сильні нападаючи удари і часті відскоки м'яча від блоку в будь-яку точку майданчика і в аут, що характерно для команд високого рівня.

Таким чином, стає зрозумілим, чому система захисту «кутом вперед» у команд щодо високого рівня зустрічається вкрай рідко, а система захисту «кутом назад» поширена повсюдно.

08.04.
Тема. Суддівство змагань

СУДДІВСЬКА КОЛЕГІЯ

1. Головний суддя.

2. Головний секретар.

3. Заступник головного судді з медичної частини.

4. Суддя – секретар.

5. Суддя – інформатор.

6. Суддя – оператор табло.

8. Комендант змагань.

Обов’язки членів суддівської колегії

Головний суддя

Головний суддя несе відповідальність за проведення змагань відповідно до правил і положень. Головний суддя керує всією суддівською колегією, учасниками змагань та представниками команд. Головний суддя зобов’язаний:

- контролювати підготовку місць змагань;

- розподілити обов’язки між суддями;

- затверджувати календар ігор;

- керувати роботою суддівського апарату і вирішувати всі питання, що пов’язані з ходом змагань;

- забезпечувати учасників, глядачів, представників преси, радіо і телебачення інформацією про хід змагань та їх результати;

- у виключних випадках головний суддя може втрутитись у хід матчу, якщо, на його думку, судді прийняли помилкове рішення. Головний суддя затверджує результати змагань: пише звіт про змагання, який подає в організацію, що проводить змагання.

Головний суддя має право:

- у процесі змагань звільнити від суддівства арбітрів, які не справляються зі своїми обов’язками;

- згідно з рішенням головної суддівської колегії знімати зі змагань команди і окремих учасників, які грубо порушили правила змагань та вимоги, які висуваються до спортсменів;

- відмінити або відкласти змагання у зв’язку з непідготовленістю майданчиків;

- вносити зміни в програму змагань, календар ігор, призначення суддів, якщо в цьому є необхідність.

Розпорядження головного судді є обов’язковим для всіх учасників змагань.

Заступники головного судді (головний секретар, суддя-секретар, суддя-інформатор, суддя-оператор табло, лікар змагань, комендант змагань) Заступники головного судді відповідають за ділянку роботи, що доручена їм головним суддею. За відсутності головного судді один із заступників виконує його обов’язки.

Головний секретар

Головному секретарю необхідно:

- перевіряти заявки;

- складати розклад ігор і після затвердження його головним суддею доводити до відома команд; - вести протоколи засідань суддівської колегії;

- оформляти розпорядження і рішення головної суддівської колегії;

- приймати заявки, протести і доповідати про них головному судді;

- відповідати за своєчасне оформлення протоколів і всієї технічної документації;

- готувати звіт про змагання.

Суддя-секретар

На суддю-секретаря покладено такі обов’язки:

- правильне внесення в протокол гри відповідних записів (прізвищ гравців, спортивні звання, ігрові номери); - ведення протоколу під час гри;

- заключне оформлення протоколу в кінці матчу (його повинні підписати судді та представники команд).

Суддя-інформатор

В обов’язки судді-інформатора входить інформування гравців та глядачів про хід змагань, про основні положення змагання. Він знайомить глядачів з командами, гравцями, тренерами і суддями, оголошує заміни гравців. Суддя-інформатор також оголошує рахунок, якщо немає табло. Суддя-оператор табло

Суддя-оператор табло відповідає за чітку, правильну і своєчасну інформацію, яка висвічується на табло.

Заступник головного судді з медичної частини Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на правах заступника головного судді:

- стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог при проведенні змагань;

- надає медичну допомогу учасникам при травмах, захворюваннях і робить висновки про можливість продовжувати змагання;

- після закінчення змагань подає звіт про лікарськосанітарне забезпечення змагань в організацію, яка проводить змагання.

Комендант змагань

Відповідає за:

- своєчасну підготовку оформлення місця змагань;

- порядок під час проведення змагань;

- наявність необхідного інвентаря, приміщень для учасників і суддівської колегії;

- радіофікацію місць змагань відповідно до вказівок головного судді.

Звіт головного судді

У звіті головного судді дається стисла характеристика змагання: організація, стан спортивних споруд, робота суддівської колегії і обслуговувального персоналу, відзначаються негативні моменти і пропозиції щодо поліпшення проведення змагань у майбутньому. У кінці звіту вказуються спортивні результати команд, виконання спортивних розрядів тощо.

06.04.
Тема. Загартовування організму.
Відео: загартовування.

Загартовування – це цілий комплекс заходів, а не просто обливання холодною водою вранці. Загартовування – це спеціальне тренування терморегуляторних процесів організму. Мета загартовування – підвищення стійкості організму до низьких температур, поліпшення імунітету,

Яка користь від загартовування організму?

Загартовування зміцнює здоров’я організму.
Завдяки загартовуванню ви зможете легше переносити сильні морози і високі температури.
Ви покращите імунітет, що допоможе вам хворіти набагато рідше і легше переносити хвороби.
Крім цього, загартовування чудово впливає на нервову систему людини.
Внаслідок постійного загартовування людина покращує терморегуляторні здатності організму, допомагаючи швидше адаптуватися до непередбачуваних умов.
Завдяки загартовуванню ваш організм зможе швидше реагувати на зміни зовнішнього навколишнього середовища, швидше регулювати внутрішню температуру.
Загартована людина стає більш урівноваженою, стійкою до стресу.
Загартовування контрастним душем допомагає позбавитися від зайвої ваги та целюліту.
Під впливом процедур загартовування м’язи приходять в тонус, що робить їх більш пружними.
Також загартовування чудово впливає на стан шкіри. Мова не йде про дивовижне омолодження або позбавлення від зморшок, однак, пружність шкіри помітно покращиться, а значить, деякі зморшки стануть менш помітними.

Проте, не варто забувати, що також у комплексі з загартовуванням необхідно правильно харчуватися, займатися фізкультурою, відмовитися від шкідливих звичок.

Правила загартовування

1. Поступовість.
Як і в будь-якому починанні, не варто все робити поспіхом. Основне правило загартовування – поступове збільшення дозування. Починати необхідно з невеликої інтенсивності. Наприклад, душ з прохолодною водою. Поступово ви можете зменшувати температуру води.

Річ у тім, що загартовування викликає серйозні відповідні реакції організму, тому зайва старанність може призвести тільки до проблем – з боку серцево-судинної системи, центральної нервової системи.

2. Регулярність.
Все, що ми робимо, повинно мати систематичний характер. Важливо займатися загартовуванням регулярно, щоб організм звикав до навантажень. Варто відзначити, що часті та короткі впливи набагато ефективніші, ніж довгі, але рідкісні. Найкраще виробити власний режим тренувань та дотримуватися його. При цьому не можна робити велику перерву. Вчені одного з європейських інститутів довели факт, що незалежно від періоду тренувань, організм повертається до попереднього незахищеного стану рівно через місяць "відпочинку".

3. Індивідуальність.
Всі ми надзвичайно різні, тому важливо враховувати індивідуальні особливості нашого організму перед початком. Очевидно, що процес загартовування буде різним для дитини, дорослого здорового чоловіка та жінки похилого віку. Найкраще за рекомендаціями та настановами звернутися за консультацією до лікаря перед тренуванням.

4. Різноманітність.
Загартовування – це не тільки вплив холодної температури. Тому важливо застосовувати й обливання холодною водою, і сонячні ванни, і вплив високих температур.

5. Відновлення.
Важливо застосовувати різні види загартовування, але також важливо правильно застосовувати режими відпочинку. Не можна починати наступну процедуру загартовування, якщо організм ще не відновився після першої.

Види загартовування.

Загартовування водою:

Обтирання. Полягає в обтиранні тіла різними речами. Наприклад, можна обтиратися вологим і холодним рушником.
Обтирання снігом. Метод для тих, хто вже давно займається загартовуванням і готовий до серйозних навантажень.
Ванни для ніг. Одне з найперших видів загартовування, які потрібно застосовувати. Полягає цей метод в загартовуванні стоп. Потрібно робити це перед сном протягом усього року. Починають з досить приємних температур – 25-27 градусів, закінчують ж 15-17 градусами.
Обливання. Полягає в обливанні всього тіла водою. Найкраще застосовувати обливання на свіжому повітрі, а починати варто влітку. Починати варто також з температури – близько 35 градусів. Поступово знижуючи температуру води, можна дійти до 10 градусів.
Контрастний душ. Також можна застосовувати на початкових етапах загартовування. Різниця температур може збільшуватися поступово, починати варто з температури води близько 30 і 20 градусів.

Загартовування повітрям:
Під цим поняттям розуміється прогулянки на свіжому повітрі. Зрозуміло, корисніше буде гуляти в лісі, далеко від міста, траси та підприємств.

Загартовування в лазні, сауні:
Відвідування різноманітних бань чудово впливає на загальний стан організму. Поліпшується кровообіг, обмін речовин, відкриваються пори, очищають легені. Але найголовніше, організм вчиться протидіяти високим температурам.

Загартовування сонцем:
Загартовування сонцем поєднується із загартовуванням повітрям. Таким чином, гуляючи в літній день, ми отримуємо дозу очищеного повітря, тренуємо своє тіло, отримуємо необхідні організму інфрачервоні промені та вітаміни.

Дотримуйтесь усіх цих правил, тоді ефекту від загартовування вже слід очікувати дуже скоро. Загартовуйтесь самі, загартовуйте своїх дітей, закликайте своїх друзів та родичів, ведіть здоровий спосіб життя – ви здивуєтесь, як зміниться на краще ваше життя та стан здоров'я.

Завдання 30.03-03.04
7 клас

Тема 1. Загартовування організму.

Загартовування — це поступова адаптація організму до умов навколишнього середовища, які постійно змінюються. Процедури не лише зміцнюють імунітет, а й позитивно діють на нервову систему, покращують обмін речовин та кровообіг, збільшують силу м’язів, надають тонусу, нормалізують артеріальний тиск.

Збільшити опір організму до інфекційних та застудних захворювань можна у будь-якому віці.

- Розпочинати слід з прийняття сонячних ванн. Для цього важливо обирати безлюдні місця, щоб мати змогу зняти з себе одяг. Найкраще приймати ванни лежачи або напівсидячи, періодично змінюючи положення тіла. Спочатку процедура має тривати п’ять хвилин, згодом збільшуйте час до 40-50 хвилин. Після завершення обов’язково прийміть душ.

— Далі перейдіть до повітряних ван. Оптимальна температура — 14 градусів за Цельсієм для дорослих і 22-24 — для дітей. Одяг зі себе слід знімати. Протягом двох хвилин виконайте декілька простих вправ або пройдіться. Важливо підібрати місце, де немає вітру.

— Температуру повітряних ванн потрібно поступово знижувати. Холодне повітря насичує оголене (або частково оголене) тіло, як і весь організм, киснем, позитивно діє на нервові закінчення, тренує систему терморегуляції. Процедура стимулює швидкість обміну речовин, покращує апетит і сон. Загартовування холодним повітрям можна починати з 20 градусів. Час тривалості для новачків — 10 хвилин. Поступово збільшуйте його до двох годин.

— Під час загартовування корисно ходити у баню. Висока температура, як і низька — потужний подразник для організму. У парилці слід добре розігрітися (близько 45 хвилин), спітніти, а потім зануритися у холодний басейн. Такий вид відпочинку допомагає очистити легені, покращити газообмін, позбавляє тіло токсинів та підвищує витривалість організму.

— Чудово зміцнюють імунітет щоденні обтирання. Їх можна робити окремо або поєднувати з водяними процедурами. Температура у приміщенні має становити 18-20 градусів. Добре намочіть рушник у холодній воді та загорніться у нього на декілька хвилин. Після цього рекомендується вдягнути теплий одяг.

— Ще один додатковий або окремий варіант — прогулянки босоніж. Розпочинати їх слід влітку, а продовжувати — протягом усього року. Найкраще розпочинати з піску. Місце слід ретельно підбирати, адже скло, гостре каміння та інші предмети можуть призвести до травм.

— Далі слід приступати до контрастного душу. Протягом двох тижнів мийтеся прийнятною для вас теплою водою. Згодом перейдіть на контраст: приймайте душ як раніше, але протягом 10 секунд постійте під холодною водою. Згодом збільшуйте час до 1 хвилини. Допускається максимально три контрасти — змінення гарячої та холодної води.

— Якщо подужати всі ці етапи, через вісім-десять місяців можна перейти на холодний душ. Його варто приймати не більш ніж один раз на добу.

— Головне правило загартовування — систематичність. Вчені одного з європейських інститутів довели факт, що, незалежно від періоду тренувань, організм повертається до попереднього незахищеного стану рівно через місяць “відпочинку”.

Тема 2. Обов'язки суддів.

Для проведення зустрічі створюється суддівська бригада. Положенням передбачається певний склад суддівської бригади в залежності від рангу змагань. При проведенні змагань всередині навчальних закладів зустріч обслуговує один суддя. У цих випадках незамінний прилад для суддівства змагань з волейболу, з допомогою якого суддя, що проводить зустріч, веде рахунок у партіях, контролює правильність замін і т. д. Після закінчення зустрічі судді залишається тільки заповнити результат зустрічі в спрощеному бланку протоколу змагань. При проведенні змагань серед ВУЗів зазвичай одну зустріч проводять перший суддя і секретар зустрічі, який веде протокол гри і виконує функції другого судді. При проведенні всеукраїнських змагань на одну зустріч призначається бригада з дев'яти суддів: перший і другий судді, секретар зустрічі, суддя-інформатор, оператор табло або лічильник очок, четверо суддів на лінії і шість подавальників м'ячів, а на міжнародних змаганнях ще два протиральника майданчику. Тільки першому і другому суддям дозволяється давати свисток під час зустрічі. Всі інші члени суддівської бригади строго у відповідності зі своїми повноваженнями можуть встановленими жестами звертати увагу першого судді на порушення гравцями правил змагань. Секретар зустрічі в разі порушення черговості подачі повідомляє про це другого суддю, який приймає остаточне рішення зупинити зустріч. Якщо зустріч проводять два судді (перший і секретар зустрічі), то при порушенні розстановки секретар повинен свистком зупинити зустріч і пояснити команді характер порушення («розстановка» або «подача позачергово»). Перший суддя дає свисток на виконання подачі, який сповіщає про початок ігрового дії. Після свистка протягом п'яти секунд гравець повинен виконати подачу. Перший і другий судді свистком зупиняють гру тільки тоді, коли точно знають, що була зроблена помилка, і коли їм зрозумілий характер цієї помилки. Якщо ігрова дія закінчилася, навіть у разі фіксації очевидної помилки (м'яч після подачі потрапив у центр сітки, приземлився далеко за межами майданчику або після нападаючого удару безперешкодно впав в центрі майданчику) судді зобов'язані дати свисток на зупинку гри. Тут вони повинні послідовно виконати наступне: - офіційним жестом показати характер допущеної помилки; - показати номер гравця (жестом пальців) або вказати на гравця, який вчинив цю помилку, жестом руки вказати команду, яка повинна подавати після здійснення даної помилки. Іноді суддя не може визначити гравця, якого торкнувся при блокуванні м'яч. У таких ситуаціях він показує на гравців, що беруть участь у блокуванні. Робити це потрібно не поспішаючи, кожен жест повинен бути добре видний гравцям команди і глядачам та зрозумілий їм. Суддя зустрічі повинен стежити за дотриманням правил змагань та спортивної етики. Щодо ідентичних порушень він повинен приймати однакові рішення. Якщо він припустився помилки при визначенні порушень гравцями правил змагань і усвідомив це до введення м'яча в гру, то повинен скасувати своє помилкове рішення. Коли ігрову дію не припинено через порушення правил змагань, суддя зустрічі повинен офіційним жестом оголосити «спірний м'яч» і запропонувати команді, що подавала до цієї ігрової дії, виконати повторну подачу. У цьому випадку очко жодній з команд не додається. Така ситуація можлива: - після вчинення гравцями обох команд обопільній помилки (м'яч над сіткою затриманий гравцями різних команд); - суддя помилково зупинив гру; - перший суддя скасував рішення другого судді, коли той помилково (на думку першого судді) свистком зупинив ігрову дію; - ігрову дію було перервано при отриманні гравцем травми; - при появі на майданчику другого м'яча або іншого стороннього предмета. Судді не повинні використовувати права призначати «спірний м'яч» як вихід із скрутного становища, коли сумніваються в порушенні правил і не можуть визначити винну команду. Якщо суддя усвідомив, що перед цим він прийняв помилкове рішення, яке не відмінив, то в подальшому він ні в якому разі не повинен компенсувати це потерпілої команді, в іншому випадку він не виправляє, а посилює помилку (допускає другу помилку) і в поданні гравців, офіційних осіб і глядачів постає необ'єктивним, чим підриває особистий авторитет. Суддям не слід вступати в суперечки з гравцями і допускати оскарження прийнятих рішень. Недисципліновані гравці, які словами або жестами проявляють невдоволення з приводу рішень суддів, повинні бути негайно покарані відповідно до правил. У такому випадку перший суддя свистком зупиняє зустріч, щоб зробити попередження або покарати за неправильне поводження команду або окремого гравця. Якщо недисциплінованість була проявлена під час ігрової дії, то суддя повинен зупинити зустріч після закінчення ігрової дії, щоб ця зупинка не виявилася на користь команди, що завинила. Для позначення характеру досконалої помилки або дозволу перерви в грі перший і другий судді, а також судді на лінії повинні застосовувати офіційні жести. Жест показують протягом деякого часу таким чином, щоб він був добре видимим і зрозумілим гравцям і глядачам, а також судді-інформатору та судді-секретаря. Якщо жест показують однією рукою, то рука повинна бути однойменна тій стороні, на якій знаходиться команда, що зробила помилку (подвійне торкання, торкання сітки, м'яч в поле, перехід подачі, м'яч зачепив гравця, чотири торкання, м'яч затриманий, помилка в розстановці, перехід в ігровий простір суперника, гравець задньої лінії завдав заборонений атакуючий удар, перерва на відпочинок, зауваження і дискваліфікація до кінця партії). Далі суддя показує на гравця, який зробив помилку, або команду, яка звернулася з проханням (перерва для відпочинку, для заміни), або на пальцях показує номер гравця. Дія судді закінчується показом в сторону команди, яка повинна виконувати подачу. Кожна подача виконується після офіційного жесту, яким перший суддя повинен супроводжувати свистком, що дозволяє виконання подачі. Для суддівства змагань підбирають більш або менш рівних по кваліфікації суддів, які по черзі виконують функції першого та другого судій. Якщо протягом одного ігрового дня кожен суддя повинен судити дві зустрічі, то рекомендується спочатку виступити в якості першого судді, а потім - другого. Небажано протягом одного ігрового дня доручати суддівство одному судді більше двох разів. Як показала практика, до третьої зустрічі зазвичай настає втома і збільшується кількість суддівських помилок. Перший суддя виконує свої обов'язки, стоячи на суддівській вишці. Як виняток допускається виконання суддівських обов'язків сидячи. Перший суддя повинен відрегулювати висоту майданчика або сидіння таким чином, щоб рівень його зору знаходився приблизно на висоті 50 см від верхнього краю сітки. Другий суддя стоячи виконує обов'язки і розташовується перед столиком секретаря. Точно місце розташування другого судді не позначено - в залежності від ігрової ситуації він переміщається в зоні заміни, щоб зайняти зручну для огляду позицію. При виконанні атакуючих дій другий суддя повинен розташовуватися на стороні блокуючих гравців і стежити за правильністю виконання блокування, причому продовжувати спостерігати за блокуючими гравцями і в момент приземлення, щоб визначити його правильність (торкання середньої лінії, сітки).

Тема 3. Верхня пряма подача.

Верхня пряма подача

У верхній прямий подачі вдало поєднуються сила і точність, тобто волейболіст може послати м'яч у визначену зону і достатньо точно.

Техніка виконання: гравець стоїть обличчям до сітки. Ноги злегка зігнуті, ліва нога (різнойменні з вдаряє рукою) виставлена вперед. М'яч утримується лівою рукою, права піднята вгору для удару. М'яч підкидається вгору і трохи вперед. У момент підкидання м'яча вгору тяжкість тіла переноситься на праву ногу, яка злегка згинається в колінному суглобі, тулуб нахиляється назад і злегка повертається в бік вдаряє руки. Слідом за рухом тулуба, права рука, зігнута в ліктьовому суглобі, відводиться за голову. При ударі по м'ячу ззаду стоїть нога випрямляється, вага тіла переноситься на попереду стоїть ногу. Що ударяє рука спочатку переміщується ліктем вперед, потім швидкість переміщення передпліччя наростає, і рука повністю випрямляється.

Методика навчання:
Підготовчі вправи:
Комплекс підготовчих вправ спрямований на розвиток вибухової сили м'язових груп плечового пояса і тулуба, рухливості (гнучкості) в лучезапястном, ліктьовому суглобах.
- Імітація подачі: на рахунок «раз» - зі стійки скинути руку в положення замаху; на рахунок «два» - подброс м'яча; на рахунок «три» - ударний рух;
- З положення руки з м'ячем внизу скинути їх нагору (але не за голову) і кинути м'яч вперед;
- Поєднання імітації подачі з підкиданням м'яча;
- Подброс м'яча перед собою на висоту трохи вище витягнутої руки, замах і удар по м'ячу з підтримуванням м'яча небиткого рукою;
- В стійці удар по підвішеному м'ячу;
- Подачі в стіну;
- Подачі через сітку з 3, 6, 9м в ближню частину майданчика;
- Подача в стрибку;
- Подачі в стрибку по зонах.

Помилки:
- Подброс м'яча не оптимальний по висоті і не в сагітальній площині;
- Удар по м'ячу не точний (зверху, збоку);
- Швидкість б'є руки незначна;
- Зустріч б'є руки з м'ячем не на оптимальній висоті.

Завдання 16.03-20.03

7 клас
Правила безпеки життєдіяльності на уроці волейболу до занять допускаються учні:

• віднесені за станом здоров'я до основної, підготовчої та спеціальної медичних груп;

• мають спортивне взуття та форму, яка відповідає темі та умовам проведення занять.

• мають коротко обстрижені нігті;

• заходити у спортзал, брати спортивний інвентар та виконувати вправи з дозволу вчителя;

• дбайливо ставитися до спортивного інвентарю та обладнання, не використовувати його не за призначенням;

• знати і дотримуватися найпростіші правила гри;

• знати і виконувати цю інструкцію.

За недотримання заходів безпеки учень може бути не допущений або відсторонений від участі у навчальному процесі.

• переодягнутися в роздягальні, надіти на себе спортивну форму, спортивне взуття;

• зняти з себе предмети, які становлять небезпеку для інших (годинники, браслети, висячі сережки і так далі);

• прибрати з кишень спортивної форми ріжучі, колючі та інші сторонні предмети;

При виконанні вправ у русі учень повинен:

• уникати зіткнень з іншими учнями, «пересуваючись спиною» дивитися через плече;

• виключати різкі зміни свого руху, якщо цього не вимагають умови гри;

• дотримуватися інтервалу і дистанції;

• бути уважним при переміщенні по залу під час виконання вправ іншими учнями;

«Досягнення українських волейбольних клубів на міжнародній арені»

На сьогодення Український волейбол притерпів багато змін та здобув визнання на міжнародній арені. За останній період починаючи з проголошення незалежності України Федерація волейболу України веде плідну роботу з розвитку волейболу як на Україні так і Українського волейболу за кордоном. Збірні команди України усіх рівнів беруть участь в усіх офіційних змаганнях, що проводилися Міжнародною Федерацією волейболу та Європейською Конфедерацією волейболу. Національна жіноча збірна команда посіла 4-те місце у фіналі Чемпіонату Європи 2001 р.. Національна чоловіча збірна взявши участь у відбіркових змаганнях Чемпіонату Європи 2001 р. та 2003 р. не потрапила до фіналу. У європейському олімпійському предкваліфікаційному турніру чоловіча збірна вибула зі змагань на стадії півфіналу.

Юніорська жіноча збірна України виборола срібні медалі на Чемпіонаті Європи 2002 р. та 6-те місце на Чемпіонаті Світу 2003 р. За цей період значно виріс рівень виступів клубних команд у Європейських Кубках: харківський “Локомотив”, багаторазовий чемпіон та володар Кубку України серед чоловічих команд, триразовий фіналіст Європейського Кубку Топ команд, посів 4 місце у 2002 році, 2- ге – у 2003 році та виборов цей почесний Європейський трофей у 2004 році. Завдяки такому високому результату команда “Локомотив” заявилася для участі у Європейській Лізі Чемпіонів Індезіт. Жіноча команда “Дженестра” м. Одеса посіла 3-те місце у Європейському Кубку Топ команд у 2001 році та 4-те місце у 2003р.. З метою відродження багаторічних традицій волейболу серед студентства у 2000 році було проведено перші змагання серед студентів вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації, які стали першим кроком до утворення студентської ліги України. Сьогодні ця ліга об'єднує 40 команд, що представляють 19 регіонів України.

Фізична підготовка волейболіста

Від рівня розвитку фізичних якостей і здібностей волейболістів залежить оволодіння техніко-тактичними навичками. Чим вищий рівень розвитку спеціальних якостей і здібностей, тим легше оволодіти основами раціональної техніки й тактичними діями.

Фізичну підготовку волейболіста умовно можна поділити на загальну й спеціальну.

Загальна фізична підготовка спрямована на зміцнення здоров'я, всебічний розвиток і розширення функціональних можливостей організму. Особливу увагу приділяють розвиткові фізичних якостей, які недостатньо розвиваються спеціальними вправами.

Фізичні якості розвиваються при оволодінні руховими діями. А тому на заняттях з волейболу слід використовувати вправи для розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості й стрибучості. Для вирішення цих завдань використовуються вправи з різних видів спорту.

Гімнастичні вправи. Вправи без предметів: перекочування й перекиди вперед, назад, в сторони; стойка на лопатках, на голові й руках; випади, шпагати; вправи на координацію й точність рухів, з опором.

Вправи з предметами: набивними м'ячами , скалками, тенісними, волейбольними і баскетбольними м'ячами, гантелями, еспандерами.
Вправи на гімнастичній стінці, лаві, перекладині, брусах: різноманітні виси, упори, розмахування, прості підйоми й зіскоки. .

Стрибки через планку з прямого розбігу; опорні стрибки через гімнастичного козла, коня.

Легкоатлетичні вправи. Біг на короткі й середні дистанції; біг у чергуванні з ходьбою по пересіченій місцевості. Стрибки в довжину, висоту, потрійний — з місця і з розбігу. Вистрибування, відштовхуванням однією і двома ногами. Штовхання ядра, метання диску, списа (правою і лівою рукою).

Спортивні ігри- (бадмінтон, баскетбол, гандбол). Оволодіння основними прийомами гри (ударами, передачами, кидками і веденням м'яча). Індивідуальні, групові й командні тактичні дії нападу і захисту, ігри за спрощеними правилами.

Спеціальна фізична підготовка. Мета спеціальної фізичної підготовки — розвиток фізичних якостей і здібностей, специфічних для волейболу.

Спеціальна фізична підготовка тісно взаємозв'язана з оволодінням і вдосконаленням прийомів техніки гри. Основним засобом спеціальності фізичної підготовки є спеціальні (підготовчі) вправи.

Вправи для розвитку спеціальної сили:
1. Для м'язів, що беруть участь у виконанні прийому й передачі м'яча; згинання і розгинання рук в променевозап'ястному суглобі і кругові рухи кистями; стискання і розтискання пальців рук при положенні рук вперед, в сторону, догори, донизу, на місці і в поєднанні з різними переміщеннями; відштовхування долонями і пальцями від стінки двома руками й поперемінно правою і лівою рукою; з упору лежачи пересуватися на руках вправо (вліво) по кругу, ноги на місці; те саме, але під час переміщення вправо або вліво, рівночасно виконувати приставні кроки ногами; згинання і розгинання кистей, руки біля обличчя (рухи нагадують заключну фазу верхньої передачі м'яча); багаторазову кидки і ловіння баскетбольного (футбольного, набивного) м'яча в стінку; поперемінне ловіння й кидки набивних (баскетбольних) м'ячів у різні боки; вправи для кистей з гантлями (масою 1 —1,5 кг), з кистьовим еспандером, стискання тенісного (гумового) м'яча.

2. Для м'язів, що беруть участь у виконанні подачі м'яча: напружене стискання пальців у кулак і розтискання; переміщення на прямих руках вліво і вправо з упору лежачи, тулуб не згинати; з положення упору лежачи піднімати праву (ліву) руку в сторони, вперед і назад; з положення в упорі лежачи випрямляти руки, піднімаючи поперемінно праву та ліву ногу; з положення нахилу вперед (гумові амортизатори прикріплено ззаду на рівні колін) рух руками вниз-вперед; те саме виконується правою (лівою) рукою з кроком лівої (правої) ноги вперед; кидки набивного м'яча масою 1—2 кг знизу однією рукою з-за лицьової лінії через сітку (нижній край сітки не закріплений і накинутий на верхній трос); кидки зверху однією рукою з положення боком до сітки.

3. Для розвитку м'язів, що беруть участь у виконанні нападаючих ударів: стискання тенісного м'яча, обертальні рухи кистями з обтяженнями; відштовхування долонями і пальцями від стінки одночасно двома руками й поперемінно; кидки набивного м'яча масою 1—2 кг однією рукою або обома з положення «руки вгорі»; кидки набивного м'яча (1—2 кг) з-за голови двома руками, однією рукою над головою («крюком»); вправи для рук і тулуба з гумовими амортизаторами, гантелями, штангою; метання гумових м'ячів (хокейних, тенісних) через сітку, виконавши стрибок з розбігу; багаторазові стрибки з місця й розбігу, поєднані з ударами по м'ячу на гумових амортизаторах; стрибки на гімнастичні мати; стрибки в глибину з висоти 40—80 см з наступним вистрибуванням; стрибки з місця з доставанням підвішеного м'яча, стрибки з розбігу (з відштовхуванням однією або двома ногами).

Вправи для розвитку спеціальної швидкості: біг на 10— 30 м з максимальною швидкістю, боком, схресним кроком, спиною вперед (під час бігу різними способами виконується прискорення на волейбольному майданчику від лицьової лінії до лінії нападу, із середини майданчика до сітки, по діагоналі майданчика (із зони 1 в зону 4, із зони 5 в зону 2); біг різними способами із зміною напрямку (оббігати стойки, набивні м'ячі, гравців у колоні), з зупинками, прискореннями, з місця по прямій, те саме в межах майданчика (за зоровим сигналом), біг на 10—15 м із різних вихідних положень (стопки волейболіста) обличчям, боком і спиною стартової лінії (сидячи, лежачи на спині й на животі); біг із зупинками та зміною напрямку; «човниковий» біг на від- стань 5—10 м; зміна способу переміщення за сигналом (звичайна ходьба, ходьба приставними кроками, присідом, спиною вперед, стрибками на одній або двох ногах, звичайний біг, тощо).

Естафети з бігом, стрибками, падінням у різних поєднаннях — без предметів, з предметами, з подоланням перешкод.

Імітаційні вправи (імітація передач з падінням, нападаючих ударів, блокування).

Вправи для розвитку спеціальної витривалості: багаторазові стрибки з діставанням підвішених предметів; стрибки через гімнастичну лаву, легкоатлетичні бар'єри; стрибки з обтяженням, зі скакалкою на одній і двох ногах на різну висоту.

Серії стрибків: у першій — максимальна кількість стрибків (15 с), у другій — максимально високі стрибки (15 с), пауза для відпочинку до 30 с. Повторюють 3—4 рази.

Вправи для розвитку спеціальної спритності: перекочування і перекиди вперед, назад, в сторони; політ — перекид; стойки на лопатках (голові, передпліччях, руках); переворот вправо (вліво); стрибки з підкидного містка; те саме з різноманітними рухами руками, тулубом, ногами; стрибки в глибину.

Вправи для розвитку спеціальної гнучкості: різні махові рухи руками; махові рухи ногами; випади вперед і в сторони; ходьба широкими випадами, підскоки в положенні випаду; колові рухи тулубом, те саме з невеликими обтяженнями, з допомогою партнера; міст із положення лежачи; вистрибування вгору з місця і з розбігу відштовхуванням однією й двома ногами з прогинанням тулуба, максимальним відведенням ніг назад і змахом руками вгору-назад.

Вправи на розслаблення: повільний біг з розслабленням м'язів тулуба й рук; махи ногою, розслаблюючи м'язи; розмахування руками при поворотах тулубу (м'язи рук розслаблені).
Вправи для розвитку сили, швидкості, витривалості чергують з вправами на розслаблення

Блог учителя фізкультури Савченко Світлани

Страницы

Фізична культура 7 клас

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ТУРИСТА

Види фізичної підготовки

Гігієна туриста

Система захисту «кутом назад»

Верхня пряма подача

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Обо мне